Роман «Дерева на дахах» — це не тільки оповідь про життєві пошуки «неспокійної» людини, «героя свого часу» — Якова Довганя, бунтівника із довгим сивим хвостом і кільчиком у вусі. Це насамперед роман про Місто, про Тернопіль, що схожий на кораблик, про тернопільські будинки, схожі на кораблики, і про тернопільські кораблики, схожі на будинки, на дахах яких, до того ж, ще й ростуть дерева. Про тернопільську забігайлівку, «для інтелектуалів і митців» «Пінгвін», а також про будинки, дерева та забігайлівки в інших містах, про одвічні стосунки між митцем і алкоголем, а ще про котів, чоловічу дружбу і справжню любов до Жінки. Чи то пак, до жінок. Словом, усім українським інтелектуалам, хто так і не дочитав «Улісс» Джойса, присвячується... / Powieść „Drzewa na dachach” to nie tylko opowieść o życiowych poszukiwaniach „niespokojnego” człowieka, „bohatera swoich czasów” – Jakowa Dovgana, buntownika z długim siwym ogonem i kolczykiem w uchu. To przede wszystkim powieść o Mieście, o Tarnopolu, który wygląda jak statek, o tarnopolskich domach, które wyglądają jak statki, o tarnopolskich statkach, które wyglądają jak domy, a na których dachach rosną zresztą drzewa. O tarnopolskim czacie „intelektualistów i artystów” „Pingwin”, a także o domach, drzewach i biesiadach w innych miastach, o odwiecznym związku artysty z alkoholem, a także o kotach, męskiej przyjaźni i prawdziwej miłości do Kobieta. Albo do kobiet.
